Задай питання психологу

Практичний психолог

Майор Людмила Володимирівна

Задай питання психологу

Все конфіденційно

Популярні запитання психологу

ДЛЯ УЧНІВ ДЛЯ БАТЬКІВ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ

Учні:

1. Якщо я потребую психологічної допомоги, чи означає це, що я психічно нездорова людина?

Насправді, психолог - це спеціаліст, який має вищу психологічну освіту. Педагогічну, а не медичну! Отже, психолог за визначенням має справу зі здоровими людьми, які хочуть подолати ті чи інші життєві труднощі. З людьми, які мають відхилення в психіці - працює лікар психіатр.

2. Як не помилитися у виборі професії?
Для прийняття правильного рішення при виборі професії слід враховувати формулу вибору
майбутньої професійної діяльності, яка поєднує наступні компоненти: «хочу» - «можу» -
«треба», де:

«хочу» – бажання, інтереси, нахили особистості,
«можу» – знання, здібності, психологічні особливості, стан здоров’я,
«треба» – потреби ринку праці в кадрах.

Для оптимального вибору професії та Вашого успішного розвитку як професіонала повинні бути враховані всі три компонента. Готуючись до вибору професії ефективно пройти психодіагностичне тестування. Це можна здійснити звернувшись в психологічну службу школи, а можна - самостійно на Платформі з профорієнтації та розвитку кар’єри Державної служби зайнятості.

3. Чи зможе психолог вирішити мою проблему?
Ні. Психолог створює оптимальні умови для кращого розуміння вами причин виникнення проблеми і пошуку варіантів її вирішення, допомагає досягти поставленої мети на основі усвідомленого вибору.

4.Чи залишиться наша розмова з психологом конфеденційною?
На І Установчому з’їзді Товариства психологів України 20 грудня 1990 року в м.Києві прийнято Етичний кодекс психолога. Цей нормативний акт є гарантом високопрофесійної, гуманної, високоморальної діяльності психологів України і являє собою сукупність етичних норм, прав, поведінки, що склалися у психологічному співтоваристві й регулюють його життєдіяльність. Відповідно до Етичного кодексу психолог зобов’язаний додержуватися конфіденційності у всьому, що стосується взаємин з клієнтом, його особистого життя і життєвих обставин. Конфіденційності можна не додержуватись, якщо клієнт просить або погоджується, аби в його інтересах інформацію було передано іншій особі. Психолог не збирає додаткових відомостей про обстежуваного без його згоди і задовольняється лише тією інформацією, яка потрібна для виконання професійного завдання.

Психолог зобов’язаний оберігати професійну таємницю, не поширювати відомостей, отриманих у процесі діагностичної і корекційної роботи. Психолог не передає методичних матеріалів особам, які не уповноваженні здійснювати психологічну діяльність; не розкриває суті і призначення конкретної методики (за винятком доступних роз’яснень правоохоронним і судовим органам).

5. До кого я можу звернутися за допомогою, якщо я став (ла) жертвою або свідком булінгу, домашнього насилля, жорстокого поводження?
Ви завжди можете звернутися за допомогою до психолога чи соціального педагога школи, до класного керівника чи адміністрації школи. Якщо у вас є потреба чи можливість звернутися за допомогою віддалено, то існує перелік гарячих ліній, які надають психологічну підтримку та консультації дітям, молоді та дорослим, які ними опікуються:

- Гаряча лінія для жертв домашнього насильства

15-47 (з мобільного чи стаціонарного телефону)

Гаряча лінія працює на базі Урядового контактного центру, аби надавати психологічну допомогу потерпілим від домашнього насильства жінкам, чоловікам і дітям. Сервіс доступний цілодобово. Дзвінки є безкоштовними зі стаціонарних та мобільних телефонів, анонімними та конфіденційними.

- Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації

0800500335 (з мобільного чи стаціонарного телефону) або 116123 (з мобільного)

Громадська міжнародна правозахисна організація Ла Страда-Україна надає безкоштовну, цілодобову та анонімну допомогу тим, хто піддається фізичному, психологічному, сексуальному чи економічному насильству. Постраждалі можуть отримати психологічну підтримку та консультації щодо того, як знайти безпечний вихід із складної ситуації.

- Національна гаряча лінія для дітей та молоді

0800500225 (з мобільного або стаціонарного телефону) або 116111 (з мобільного)

Звернувшись на цю лінію, діти та молодь можуть анонімно отримати пітримку і поради щодо проблем в особистих стосунках, булінгу, непорозумінь з батьками, насильства чи жорсткого поводження. Крім того, дорослі можуть проконсультуватися з психологами, юристами та соціальними працівниками щодо випадків порушення прав дитини. Наразі лінія працює у будні з 12:00 до 20:00.

Батьки:

1. Як батьки можуть допомогти дитині знизити рівень тривожності?
Щоб допомогти дитині батькам необхідно:

Підбадьорювати дитину, демонструвати впевненість у її успіху та її можливостях.
Формувати у дитини правильне ставлення до результатів своєї діяльності та результатів інших дітей, з розумінням ставитися до власних невдач.
Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей.
Щоб перебороти скутість, потрібно допомагати дитині знімати напругу за допомогою рухливих ігор, музики, фізичних вправ.
Поспостерігайте за собою. Дуже часто батьки самі є додатковим джерелом тривоги, яке діти віддзеркалюють.

2. Порадьте, як сформувати в дитини адекватну самооцінку?

Активно залучайте дитину до повсякденних справ, не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.
Хваліть, але не перехвалюйте дитину, не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.
Заохочуйте в дитині ініціативу. Показуйте своїм прикладом адекватне ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте вголос свої можливості й результати діяльності.
Не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

3. Як подолати сором'язливість дитини?

Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.
Не варто постійно переживати за дитину, прагнути оберігати її від усіх небезпек, в більшості нафантазованих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, дайте їй певний простір для прояву себе.
Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.
Залучайте дитину до виконання різних доручень, пов’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з незнайомими людьми (магазин, бібліотека тощо).

4. У яких випадках потрібно звертатися до психолога?
Насправді випадків, коли потрібно звертатися до психолога є досить багато! Проте, найчастіше батьки звертаються з наступних причин:

У випадку виникнення труднощів у навчанні дитини, у засвоєнні навчальної програми.
У питаннях взаємовідносин дитини з однолітками.
У питаннях ваємовідносин дитини з батьками.
Сприяння збереженню та посиленню психічного здоров’я.
Інші питання.

5. Як привчити дитину до самостійності?
Авторитарність, гіперопіка та хаотичність виховання роблять дитину несміливою та несамостійною. Якщо Ви хочете виховати самостійну, креативну та творчу дитину використовуйте наступні кроки:

Для початку дозвольте дитині приймати нескладні рішення (що їсти на вечерю, що одягнути тощо), потім складніші рішення, а з часом - нести відповідальність за наслідки прийнятих рішень.
Не карайте за помилки, а підкажіть різні можливі варіанти.
Залучайте до хатніх справ, дрібних покупок.
Спілкуйтеся і давайте дитині висловлювати свою думку, позицію, не перебивайте її, не робіть зауважень повчальним тоном, а доступно і спокійно розкажіть, чому Ви вважаєте інакше.
Хваліть та заохочуйте за найменші прояви самостійності.
Виховуйте не "зручну", а допитливу самостійну дитину!

6. Як навчитися контролювати власні емоції, аби не зриватися на дитині?
З дітьми буває важко. Їх поведінка часом дратує, виводить з рівноваги та провокує батьків на крик і дії. В момент наростання напруги можна спробувати перемкнути увагу з дитини на себе: наприклад вийти у ванну кімнату вмитися чи підставити кисті рук під холодну воду, піти на кухню випити води, подивитися в небо, потупотіти ногами тощо. Цих кілька хвилин дасть вам можливість зменшити градус напруги. Після цього запитайте себе: "Через що я зараз злюся(сь) / засмучена(ий) / роздратована(ий)?". Що насправді зі мною відбувається? Хто справжній винуватець мого душевного неспокою? Як я можу собі допомогти? Далі для того, щоб повністю прожити та відпустити злість і гнів, буде добре:

вийти на прогулянку;
зробити зарядку;
потанцювати;
зайнятися прибиранням.

Вчителі:

1. Що таке психологічна готовність дитини до навчання в школі?
Психологічна готовність дитини до школи – здатність дитини виконувати навчальні завдання і шкільні обов’язки, зумовлена рівнем її загального розумового розвитку. Психологічна готовність до школи – це комплексний показник, який охоплює декілька компонентів:

Інтелектуальна готовність дитини до школи.
Вольова готовність дитини до школи.
Мотиваційна готовність дитини до школи.
Соціальна готовність дитини до школи.

2. Як емоційно не вигоріти вчителю?
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) офіційно визнала синдром емоційного вигорання – хворобою. Проте, його можна вчасно попередити. Існує дуже багато методів і прийомів. Пропонуємо деякі з них:

Знаходьте час для себе.
Займайтесь фізичною активністю.
Проводьте більше часу на свіжому повітрі.
Відпочивайте вчасно.
Проводьте більше часу на свіжому повітрі.
Намагайтесь виконувати роботу лише на роботі.
Спробуйте щось нове.
І пам’ятайте, що емоційне вигорання – це поступовий процес, який відбувається не за один день. Якщо ми зрозуміємо причини, які можуть викликати вигорання, то зможемо вчасно зберегти себе і свій емоційний стан.

3. Що таке психологічна стійкість і як її підтримувати?

Психологічна стійкість – це здатність витримувати навантаження і долати втому, зберігаючи впевненість у собі та емоційну рівновагу. Ця риса характеру забезпечує людині швидку адаптацію до нових умов, досягнення бажаних результатів та внутрішню гармонію.
Головний крок до зміцнення психологічної стійкості – розуміння того, що людина не в змозі змінити обставини, але їй під силу змінити своє ставлення до них. Психологічна стійкість не дається людині від народження. Це означає, що її можна підвищити. Як це зробити? Піклуватися про себе і своє здоров’я; приймати зміни як частину життя; підтримувати та зберігати здорові відносини; освоїти техніки релаксації та медитації; систематично займатися спортом, дотримуватися режиму дня та раціонального харчування; потрібно навчитися бачити позитивні компоненти в будь-якій ситуації; сприймайте себе як людину, яка може вирішувати проблеми і брати на себе відповідальність.

4. Психолог, психіатр, психотерапевт. Чи є різниця?

У випадку виникнення труднощів у навчанні дитини, у засвоєнні навчальної програми.
Різниця дійсно є між даними фахівцями, зокрема в освіті, тематиці звернень та методах допомоги. Психолог має вищу психологічну освіту, використовує принципи психологічного консультування та психологічної корекції, допомагає справитись з віковими та життєвими кризами, проблемами в міжособистісному спілкуванні, сприяє знаходженню клієнтом рішення проблемної ситуації. Навчає клієнта ефективному використанню його потенціалу, ресурсів. Допомагає опанувати певні навички, способи підвищення самооцінки, методи саморегуляції при підвищеному стресі тощо. Практичний психолог бере участь в організації освітнього процесу та забезпеченні всебічного особистого розвитку дітей, підлітків та молоді.
Психотерапевт – може мати як медичну, так і тільки психологічну освіту. Обов’язково пройшов навчання за напрямом психотерапія в одному або декількох методах.
Наприклад: гештальт терапевт, психоаналітик, клієнт-центрований терапевт, арттерапевт, когнітивно-поведінковий терапевт, схема-терапевт тощо. Тож, слово «терапевт» означає тлікування суто психологічними способами.
Психіатр – лікар, який має обов’язково вищу медичну освіту, ґрунтовні знання в галузі загальної медицини, психопатології та психіатрії. Він має право призначати, при добровільній згоді, фармакологічне лікування, яке частіше і є його основним методом терапії. Необхідність у такому спеціалісті може виникнути при значному ступені порушень.

5. Як ефективно підтримувати дисципліну в класі?
Пропонуємо декілька порад:

Розробіть спільно з учнями правила стосовно того, що можна і що робити не варто на уроках з вашого предмету. Вони повинні бути прості, зрозумілі і логічні.
Знайдіть спільну мову з неформальним лідером.
Такі школярі, як правило, є бешкетниками, а зриви дисципліни, ініціатива прогулів уроків – саме їх рук справа.
Постарайтесь зрозуміти учнів. Будь-яка людина відчуває себе комфортно, коли впевнена, що її розуміють і приймають, а діти і підлітки – тим більше.
Створіть на уроці доброзичливу атмосферу
Коли помічаєте, що в учня щось виходить краще за всіх або він робить особисті успіхи, хваліть! Не скупіться на похвалу, діти її дуже чекають. Але, звісно, вона має бути заслуженою.
Будьте господарем в класі.
творіть такі умови, щоб не дивлячись на вашу відкритість та доброзичливість, учні розуміли, хто головний.
Розкажіть школярам про себе і своє життя.
Покажіть учням, що ви не лише вчитель, але і, перш за все, людина. Розкажіть їм про себе, про своє дитинство, які у вас були проблеми у підлітковому віці, яким чином ви їх подолали, або як саме вони вплинули на ваше життя у дорослому віці тощо.
Розвивайте в собі почуття гумору, будьте щирими, доброзичливими і послідовними!
Дистанція між вчителем і учнем має бути, але не настільки великою, щоб втрачалося відчуття людських якостей педагога.